У статті висвітлено історію дослідження в українському мовознавстві складносурядного речення в проєкції на його дефінітивне тло, іманентні характеристики, класифікаційні параметри, ізофункційні відношення; вирізнено диференційні ознаки цієї синтаксичної одиниці, визначено її місце в науковій парадигмі складного речення. Системно схарактеризовано різновекторність інтерпретаційного спектра складносурядних речень крізь призму традиційного та нового українського і світового лінгвістичного досвіду; зроблено спробу встановлення симетрійно-асиметрійних зв’язків і відношень у складному механізмі багаторівневої організації речення загалом і складносурядного речення як важливого і специфічного його компонента. В основу дослідження покладено фундаментальні студії, присвячені комплексному описові структури й семантики складносурядних речень, авторами яких є А П. Грищенко, І. Р. Вихованець, К. Г. Городенська. З’ясовано проблему ототожнення (А П. Грищенко, К.Г. Городенська) / протиставлення (І. Р. Вихованець) сполучникових та безсполучникових складних речень, їх елементарних та неелементарних моделей, закритості / відкритості формально-граматичної структури і чинників, які впливають на перспективу появи нових предикативних частин (І. Р. Вихованець, К. Г. Городенська). Виняткову увагу приділено питанню типології складносурядних речень відповідно до семантичної природи засобів поєднання його предикативних одиниць: поліфункційних щодо значення сполучників (семантичних, частково асемантичних, асемантичних), лексичних значень складників предикативних частин, а також комбінованого сполучникового та лексико-семантичного формування і вираження семантико-синтаксичних відношень. Вирізнено засадничі положення кожної з порівнюваних концепцій і цим виразно продемонстровано еволюціонування українського синтаксису в напрямі семантизації формально-граматичного рівня речення та кваліфікування його з позицій багатовимірності на симетрійно-асиметрійних засадах
складне речення; складносурядне речення; безсполучникові складні речення; багаторівнева структура речення; сполучники сурядності; А. П. Грищенко; І. Р. Вихованець; К. Г. Городенська
[1] Bilodid, I.K. (Ed.). (1972). Modern Ukrainian literary language: Syntax. Kyiv: Scientific Thought.
[2] Dudyk, P.S., & Prokopchuk, L.V. (2010). Syntax of the Ukrainian language. Kyiv: Akademiia.
[3] Horodenska, K.H. (2022). Syndetic compound sentences of the Ukrainian language in new coordinates of the formal-grammatical and semantic-syntactic structure. Kamianets-Podilskyi: Ruta.
[4] Hryshchenko, A.P. (1969). Compound sentences in modern Ukrainian literary language. Kyiv: Scientific Thought.
[5] Husband, E.M. (2023). Thematic separation in light of sentence comprehension. Language and Linguistics Compass, 17(4), article number e12496. doi: 10.1111/lnc3.12496.
[6] Karanska, M.U. (1992). Syntax of modern Ukrainian literary language. Kyiv: NMK VO.
[7] Khrystianinova, R.O. (2014). Semantic and syntactic varieties of asyndetic compound sentences in the modern Ukrainian language. Typology and Functions of Language Units, 1, 263-274.
[8] Momma, S. (2023). Grammatical dependencies shape compositional units in sentence production. Cognition, 240, 105577. doi: 10.1016/j.cognition.2023.105577.
[9] Rula, N.V. (2017). Semantic-syntactic typology of compound sentences in the modern Ukrainian language. Scientific Journal of the M. P. Drahomanov NPU. Series 10: Problems of Grammar and Lexicology of the Ukrainian, 13, 92-97.
[10] Shulzhuk, K.F. (2004). Syntax of the Ukrainian language. Kyiv: Akademiia.
[11] Slynko, I.I., Huivaniuk, N.F., & Kobylianska, M.F. (1994). Syntax of the modern Ukrainian language: Problematic issues. Kyiv: Higher School.
[12] Vykhovanets, I.R. (1993). Grammar of the Ukrainian language. Syntax. Kyiv: Lybid.
[13] Zahnitko, A.P. (2001). Theoretical grammar of the Ukrainian language: Syntax. Donetsk: DonNU.