Міжнародний філологічний часопис

Функціональні параметри екологічної комунікації

Світлана Харченко, Василь Шинкарук
Завантажити статтю
Анотація

Актуальність. Статтю присвячено екологічній комунікації, що досить давно функціонує у світовому часопросторі. Мета розвідки — проаналізувати обсяг поняття «екологічна комунікація», з’ясувати функції екологічної комунікації, її суб’єктів, особливості, види, проаналізувати наявні моделі екологічної комунікації, виявити найбільші віртуальні майданчики для екокомунікації. Методи. У дослідженні використано низку загальнонаукових та лінгвістичних методів. Зокрема, методи аналізу, синтезу, дедукції та індукції, описовий метод застосовано для обґрунтування теоретичної бази дослідження та узагальнення власних спостережень. Термінологічний аналіз застосовано до дефініцій поняття «екологічна комунікація», що функціонують у науковому дискурсі та інтернет-просторі. Зіставний метод використано для порівняння моделей екологічної комунікації. За допомогою методу комунікативно-прагматичного аналізу визначено функції екологічної комунікації. Результати дослідження та їх обговорення. Визначено, що явище екологічної комунікації має наукове опрацювання не однакове в різних мовних традиціях. Зіставлено функціонування поняття «екологічна комунікація» (environmental communication) в англійськомовній та українськомовній наукових парадигмах і медіапросторі: в англійськомовному дискурсі спостережено однакове або подібне потрактування цього поняття, натомість в українськомовному науковому дискурсі його використовують у трьох різних значеннях, які, однак, мають спільну сему. Запропоновано уточнену дефініцію розглядуваного поняття. Установлено форми екологічної комунікації (громадська, групова, міжособистісна) та її види (безпосередня й опосередкована, формальна і неформальна, спонтанна і запланована, усна, писемна і візуальна, вербальна і невербальна, особиста і міжособистісна), а також описано її суб’єктів , підкреслено її двосуб’єктність і міждисциплінарність, конвергентність, циклічність. Вирізнено функції екологічної комунікації, зокрема власне комунікативну, гносеологічну, конституційно-сприйняттєву, інтерактивну, прагматичну. Розглянуто моделі будови — лінійну й конвергентну — екологічної комунікації як субвиду загальної комунікації. Розглянуто освітні й наукові майданчики для обміну інформації екологічної спрямованості. Перспективи подальших досліджень вбачаємо в такому: встановити ієрархічні зв’язки між поняттями «екологічна комунікація» та «екологічний дискурс»; виявити співвідношення текстів функціональних стилів в екологічному дискурсі, структуру українського екологічного дискурсу тощо

Ключові слова

екологічна комунікація; екологічна інформація; довкіллєва проблематика; екокомунікатор

ЦИТУВАТИ
Kharchenko, S., & Shynkaruk, V. (2022). Functional parameters of environmental communication . International Journal of Philology, 13(2), 74-86. https://doi.org/10.31548/philolog2022.02.008
Використані джерела

[1] Asteria, D., Suyanti, E., Utari, D., & Wisnu, D. (2014). Model of environmental communication with gender perspective in resolving environmental conflict in urban area study on the role of women's activist in sustainable environmental conflict management. Procedia Environmental Sciences, 20, 553-562. doi: 10.1016/j.proenv.2014.03.068.

[2] Brulle, R.J. (2010). From environmental campaigns to advancing the public dialog: Environmental communication for civic engagement. Environmental Communication, 4(1), 82-98. doi: 10.1080/17524030903522397.

[3] Convention on Access to Information, Public Participation in Decision-making and Access to Justice in Environmental Matters (Aarhus Convention). (2005, May). Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_015#Text.

[4] Cox, R.J., & Phaedra, C.P. (2021). Environmental communication and the public sphere. Washington: SAGE Publications.

[5] Decree of the President of Ukraine No. 722/2019 “On the Sustainable Development Goals of Ukraine for the period up to 2030”. (2019, September). Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/722/2019#Text.

[6] Environmental issues in the public information space of Ukraine. (2021). Retrieved from   https://www.irf.ua/wp-content/uploads/2021/10/dovkillyeva-problematyka2021_dodanoposylannya.pdf.

[7] Fienitz, M., Busse, M., Fienitz, M., Heiland, S. (2022). Analysing the impact of communication and public participation on the acceptability of Germany’s black forest national park. Journal for Nature Conservation, 67(1), article number 126155. doi: 10.1016/j.jnc.2022.126155.

[8] Flor, A.G. (2003). Environmental communication. Principles, approaches and strategies of communication applied to environmental management. Quezon City: University of the Philippines Diliman.

[9] Gore inscribed his name in the history of mankind as a Nobel laureate. (2007). Retrieved from https://ukrainian.voanews.com/a/a-49-2007-10-12-voa7-86908992/222801.html.

[10] Guzenko, T.A. (2012). Strengthening the role of social networks in environmental communication. Scientific Notes, 3, 15-23.  

[11] Harris, U.S. (2017).  Engaging communities in environmental communication. Pacific Journalism Review: Te Koakoa, 23(1), 65-79. doi: 10.24135/pjr.v23i1.211.

[12] Janét, K., Richards, O., & Landrum, R.A. (2022). Headline format influences evaluation of, but not engagement with, environmental news. Journalism Practice, 16(1), 35-55. doi: 10.1080/17512786.2020.1805794.

[13] Karyotakis, M-A., & Antonopoulos, N. (2021). Web communication: A content analysis of green hosting companies. Sustainability, 13(2), article number 495. doi: 10.3390/su13020495.

[14] Kharchenko, S., Navalnaya, M., Kostritsa, N., Balalaeva, O., & Fomina, G. (2021). Information support for lifelong learning in the context of sustainable development. Kyiv: Millennium.

[15] Klochko, S.O. (2017). Progress of ecolinguistics in Ukraine: an analytical review. System and Structure of East Slavic Languages, 3-18.

[16] Kononenko, I. (2022). Strategic communication in the environmental sphere. Scientific Works of the Interregional Academy of Personnel Management. Political Science and Public Administration, 1(61), 25-30. doi: 10.32689/2523-4625-2022-1(61)-4.

[17] Lee, D.N., Hutchens, M.J., & Krieger, J.L. (2022). Resolving the do/do not debate: Communication perspective to enhance sustainable lifestyles. Sustainability, 14(2), article number 796. doi: 10.3390/su14020796.

[18] Littlejohn, S.W., & Foss, K.A. (2003). Encyclopedia of communication theory. New Mexico: Sage Reference Publishing.

[19] Loury, E.K, Eschenroeder, J.C, Seat, L., Chea, S., Chhut, C., Kritsanavarin, S., Lovgren, S., Ramsay, E.G, Thao, D., Hogan, Z.S. (2021). Communicating for aquatic conservation in cambodia and beyond: Lessons learned from in-person and media-based environmental education and outreach strategies. Water, 13(13), article number 1853. doi: 10.3390/w13131853.

[20] Meisner, M. (2015). Environmental communication: What it is and why it matters. Retrieved from https://meisner.ca/2015/11/30/environmental-communication-what-it-is-and-why-it-matters/.

[21] Milstein, T., Pileggi, M., & Morgan, E. (2017). Environmental communication pedagogy and practice. London: Routledge. doi: 10.4324/978131556214.

[22] Mulki, S., & Ormsby, A.A. (2022). Breaking green ceilings: Podcasting for environmental and social change. Journal of Environmental Studies and Sciences, 12, 18-27. doi: 10.1007/s13412-021-00723-z.

[23] Sandmen, P. (1972). Who should police environmental advertising?. Columbia Journalism Review, 41-47.

[24] Selivanova, O. (2006). Modern linguistics: A terminological encyclopedia. Poltava: Dovkolyia-K.

[25] Serajim, K. (2010). Discourse as a sociolinguistic phenomenon: Methodology, architectonics, variability. Kyiv: Palyvoda A.V. Publisher.

[26] Shinkaruk, V.I. (2002). Philosophical encyclopaedic dictionary. Kyiv: Abris.  

[27] Sukhenko, I. (2016). Environmental communication: Experience of rethinking. Communications and Communicative Technologies, 24(12), 146-148.

[28] Yasir, Y. (2019). Environmental communication planning in the development of mangrove ecotourism in Bengkalis-Indonesia. In Proceedings of the International Conference of CELSciTech 2019 — Social Sciences and Humanities track (ICCELST-SS 2019) (pp. 11-16).