Дискурсивна модель перекладу інтегрує аналіз різних рівнів стратифікації дискурсу: аналіз тексту у сукупності його мовних і структурно-семантичних характеристик; мотиваційно-прагматичний, що базується на визначенні комунікативного завдання тексту-оригіналу і його відтворення у стратегіях і тактиках тексту-джерела і тексту перекладу, жанровий, включаючи питання інтердискурсивності як жанрової гібридності дискурсу; семіотичний, що сфокусований на аналізі модулів дискурсу, які забезпечують процес означення тексту оригіналу перекладачем, його ретрансляцію на основі нової семіотичної форми і передбаченого адресата й означення тексту реальним адресатом. Метою статті є спроба запропонувати актуальну для завдань сучасного перекладознавства дискурсивну модель перекладу, ґрунтуючись на відомих комунікативно і дискурсивно орієнтованих моделях перекладацького процесу. Для реалізації поставленої мети у статті використовуються загальнонаукові методи аналізу, синтезу, ідеалізації і моделювання. Дискурсивна модель перекладу є аналітичним інструментом, який дозволяє провести комплексний аналіз того або іншого виду інституціонального дискурсу, виявити характерні особливості дискурсу, тексту і комунікації, комунікативні стратегії; сформулювати стратегії перекладу, оптимізувати процес перекладу відповідних текстів. Дискурсивна модель перекладу розглядається з точки зору можливих схем аналізу дискурсу, при чому задля впорядкування цього аналізу дослідники пропонують скласти модель дискурсу для його всебічної характеристики, об'єднавши ознаки типів дискурсу в три рівні, а саме системний, стратегічний, тактичний. Важливим елементом аналізу, що відповідає перекладацькій ситуації дискурсу, стає дослідження інтердискурсивності в перекладі, яку можливо трактувати як здатність дискурсу маніфестувати свої базові системотворчі ознаки у не типовій для нього ситуації, розширюючи свої межі, «проникаючи» в інший дискурс
дискурс; дискурсивна модель перекладу; стратегія перекладу; модель перекладу; інституціональний дискурс; комунікативна стратегія