Міжнародний філологічний часопис

Актуальність статті полягає у тому, що Василь Клим – український прозаїк родом із Румунії, котрий продукував високохудожні зразки прозового слова, але й досі залишається на периферіях наукових досліджень. Мета дослідження передбачає окреслення художнього внеску автора та пояснення характерологічних для персонажів Василя Клима рефлексивно-поліфонічного інтерпретування дійсності у романах «Гора» та «Висвіти полум’я». Отримані результати дозволяють віднести ім’я прозаїка до новаторів, адже він уводить до художнього простору прийоми інтуїтивної співпраці із читачем та «німого сюжету» для своєрідного «замовчування» глибоких тем. Крім того, письменник увиразнює художнє полотно підходами підміни семантичного поля дії містичних елементів, неповного розкриття сюжетних розгалужень у розділах, відсутністю звичної «романтизації» значення конання у житті героїв і натомість ставить на перше місце самопізнання протагоністів. Перспективи виформовують своєрідний комплекс питань, розкриття яких дасть змогу чітко визначити місце митця як літератора загалом, розкрити його внесок як письменника, що консолідує українські та румунські передові художні сили та впливи його авторської манери на молоду генерацію колег по перу

національна пам’ять; художня шліфованість; діалогізм; колізії; містицизм; психологізм; символізм; поліфонізм; рефлективність; дуалізм; ідіостиль