Міжнародний філологічний часопис

У статті проаналізовано лінгвістичний статус в латинській мові МД-структур з підрядними з’ясувально-умовними відношеннями, що будуються на основі опорних дієслів у модусній частині з оцінним словом категорії стану. Обґрунтовано, що суть модусної частини з’ясовується умовним диктумним компонентом реального або уявного змісту та досліджено, що у МД-структурах з підрядними з’ясувально-умовними відношеннями між модусною і диктумною частинами встановлюються з’ясувально-умовні відношення, виразниками яких є сполучники si якщо та nisi, nisi non якщо не. Залежно від співвідношення умови і наслідку до дійсності та суб’єктивної оцінки цього відношення мовцем розглянуто співвідношення диктуму і модусу у трьох типах умовних періодів: modus realis (спосіб дійсності); modus potentialis (спосіб можливості); modus irrealis (спосіб недійсності)

модус; диктум; речення; реченнєва структура; МД-структури; МД-структури із з’ясувально-умовними відношеннями; модусно-диктумна співвіднесеність; латинська мова