Міжнародний філологічний часопис

Чарівна казка – це форма літератури, де кожен елемент є значимим та поєднаним із іншими елементами наративу, що утворюють цілісний конструкт, який відображає уявлення про реальність, структурує знання про людський досвід, світ та місце людини в ньому. Таким чином, казка – це когнітивний конструкт, що відображає світогляд, культурні символи та коди які формують систему. Фольклор – це один із жанрів, який репрезентує неусвідомлене в культурі. У статті використовується поняття «архетипу» введене К.Г. Юнгом для дослідження культурних архетипів. Базовими архетипами ключових сихій є Вода, Вогонь, Земля, Повітря, які знаходимо у англійських і в українських казках втіленими у різних чарівних помічниках, які можуть бути предметами, природніми стихіями, та створннями які належать до інших казкових світів. Такі чарівні предмети та істоти вважаються помічниками у житті героя на його шляху до іншого казкового світу, що є рівноцінним переходу на наступний життєвий етап, переродження, покращення, тощо. Англійські казки тісно пов»язані з християнськими віруваннями, у той час як український казковий наратив відображає язичницькі уявлення про сили природи та чарівних помічників, відповідно

архетип; чарівний помічник; чарівний світ; перетворення; когнітивний аспект