У статті досліджуються функції інтертекстуальності у православних проповідях англійською, російською й українською мовами. Установлено поліфункціональність інтертекстуальності у православних проповідях із визначенням таких основних функцій, як текстотвірна, смислотвірна, мультимодальна, екзегетична, суб'єктивно-оціночна, рецептивно-орієнтована, прагматична, прототипна (типологічна), дискурсивно-стилістична (інтердискурсивна) та лінгвокультурологічна. Текстотвірна функція інтертекстуальності у православній проповіді формує поверхневу структуру тексту через зв'язок між собою композиційних частин тексту. Смислотвірна функція забезпечує цілісність змісту тексту і утворює глибинну структуру тексту (глибинно-смисловий рівень). Мультимодальна функція відображає взаємозв'язок тексту проповіді з невербальним інтертекстом (аудіальним, просторовим і візуальним). Екзегетична (тлумачна) функція полягає у додатковому поясненні (тлумаченні) слухачеві / читачеві інформації, що міститься у проповіді, засобами інтертексту. Суб'єктивно-оціночна функція виражає засобами інтертексту власні переживання автора, пов'язані з ситуаціями, денотованими проповіддю. Рецептивно-орієнтована функція спрямована на внутрішній діалог адресатів з адресантами-проповідниками через уживання останніми різних видів інтертекстуальності та прецедентності. Прагматична функція відображається стратегіями впливу проповідника на адресата: дидактичною, аргументативною і спонукально-емотивною. Прототипна (типологічна) функція інтертекстуальності віддзеркалює систему специфічних ознак, що є характерним для жанру православної проповіді, базованого на обов'язковому застосуванні прямих та непрямих цитат з текстів Святого Передання. При дискурсивно-стилістичній (інтердискурсивній) функції православні проповіді набувають спільних стильових рис з текстами або фрагментами текстів інших дискурсивних практик та іншомовних текстів. Лінгвокультурологічна функція висвітлює культурні й етнічні особливості у проповідях англійською, російською й українською мовами. Перспективним є створення уніфікованої класифікації типів і засобів інтертекстуальності у лінгвістичному ракурсі зважаючи на їхню інваріантність і варіативність у православній проповіді різними мовами
інтертекстуальність; функції; поліфункціональність; прецедентність; цитата; парафраз; алюзія; ремінісценція; православна проповідь