Актуальність пропонованої наукової студії зумовлена спрямованістю сучасної лінгвістики на вивчення енциклопедознавства як поліпарадигмальної науки в проєкції її модерного наповнення, технічного оснащення та процесу енциклопедографування – створення енциклопедійних словників, опрацювання їхніх теоретичних засад. Метою роботи було комплексне дослідження специфіки взаємодії претекстової (заголовкового комплексу) та власне текстової структури енциклопедійної статті як основної одиниці енциклопедійного дискурсу. Достовірність отриманих результатів забезпечило використання загальнонаукових і лінгвістичних методів: індукції та дедукції, описового, описово-аналітичного, порівняльного, біографійного, словникових дефініцій, контекстного й компонентного аналізу. На основі аналізу фольклористичних, лінгвістичних, літературознавчих, історичних енциклопедійнних видань, спеціалізовано-регіонально-біографічних, галузево-регіонально-біографічних та інших джерел проінтерпретовано релевантні ознаки енциклопедійного тексту, витлумачено класичну композицію енциклопедійної статті як основної структурної одиниці універсальних або галузевих енциклопедійних видань. Основний фокус дослідження сформувала автосемантично-прагматична претекстова одиниця – заголовок, яка системно й послідовно корелює за змістом та засобами мовної архітектоніки з дефінітивно-текстовою частиною. З’ясовано іманентні ознаки (послідовно актуалізована інформативність, жорстка логічність, максимальна конкретність, структурно-семантична лаконічність, недискусійність) та функції (інтегративна, видільна, номінативна, репрезентативна, концептуально-змістова, аконотативна) бібліоніма-антропоніма як обов’язкового конституента енциклопедійної статті – найважливішого актуалізатора постповідомлення, що має специфічну пропозиційнодиктумну мотиваційну базу, жорстко регламентовану структурну організацію, односпрямовану когнітивно-дискурсивну траєкторію – від заголовка до тексту. Установлено засадничі критерії ідентифікування антропонімних бібліонімів з ідентичним вербальним набором. Розкрито антропонімно-родинне перехресне посилання за ідентифікувальними ознаками «ступінь спорідненості» [«повна спорідненість», «спорідненість різного ступеня між дідами (бабами) та онуками», «бокова спорідненість різного ступеня» і под.] та «ступінь свояцтва». Практичне значення проведеного дослідження визначило передовсім те, що його результати можна застосовувати для систематизування, поглиблення, уточнення рекомендацій, які безпосередньо торкнулися якісного потенціалу підготовки енциклопедійної статті
структурна одиниця ениклопедійного тексту; енциклопедійний претекст і текст; класичні конституенти енциклопедійного тексту; антропонімний претекстовий компонент; різнокомпонентна антропонімна формула; антропонімно-родинне перехресне посилання