Стаття присвячена обґрунтуванню та розробці кейс-лекції як лекційного методу викладання, а також методу інтерактивного навчання в сучасній вищій школі. У результаті емпіричного дослідження виявлено суттєві недоліки в сучасній університетській лекційній методиці та підтверджено актуальність її вдосконалення. Основна увага у статті приділена визначенню нового поняття, висвітленню принципової специфіки кейс-лекції, виявленню її суттєвих переваг, пов’язаних із забезпеченням симбіотичного зв’язку самостійної навчальної роботи студентів з аудиторною роботою над конкретною темою, проблематикою змісту навчання, активізацією взаємодії суб’єктів у процесі інтерактивного спілкування, пошуком шляхів і методів розв’язання актуальних проблем, їх обговоренням, відпрацюванням алгоритмів застосування отриманих знань і рішень. Встановлено, що інтерпретація проблемної ситуації, описаної в кейсі, є ключовою для застосування мотивації до набуття нових теоретичних знань, а також надає наочний приклад для сприйняття шляхів і методів їх практичного застосування у вирішенні актуальних питань. Розроблено технологічний ланцюжок кейс-лекції, апробовано методику її проведення на прикладі монографічної культурологічної лінгвістичної теми «Дві моделі розвитку англійської державності у другій половині XVII століття: Марія чи Єлизавета?». Доведено, що кейс-лекція забезпечує подолання стереотипів і спрощень у навчанні, споживацького ставлення студентів до отримання нових знань; надає теоретичному навчанню проблемності, інтерактивності, евристичності; сприяє формуванню у студентів свідомого та зацікавленого ставлення до власного теоретичного навчання
кейс-лекція; проблематика; теоретичне навчання; тьюторська система; інтерактивність; евристика