Міжнародний філологічний часопис

Повторення в інавгураційних промовах президентів Азербайджану

Джаміла Расулова
Завантажити статтю
Анотація
Серед усіх жанрів політичного дискурсу політичні промови можна вважати найпроблемнішими. Це тому, що для них характерне використання різних стратегій та інструментів, що допомагають політикам доносити політичне повідомлення та переконувати людей у різних ідеологіях та думках. Перш за все, важливо зазначити, що ми розглядаємо дискурс як мовний взірець, який люди використовують у різних сферах свого соціального життя. Президентська промова є одним із піджанрів політичного дискурсу, який має спільні характеристики як усного, так і письмового дискурсу. Насправді це широка сфера, яку варто вивчати. У зв’язку з цим ця стаття має на меті дослідити різні види повторів (прямі повтори звуків, слів і речень) та їхню функцію в інавгураційних промовах президентів Азербайджану Гейдара Алієва та Ільхама Алієва. Інавгураційні промови вирізняються своєю відмінністю, оригінальністю, а головне – використанням мовних засобів. Результати нашого аналізу свідчать про те, що повторення використовується як основний стилістичний і лексико-граматичний засіб у дискурсивній стратегії президентів для відображення інклюзивності та створення спільної відповідальності з аудиторією. Дослідження також показує, що повторення додають ідеї довіри. Повторення будь-якої ідеї кілька разів у вигляді звуків, слів і фраз може відобразитися у свідомості аудиторії. Зрештою, це створює більш переконливий образ у аудиторії
Ключові слова

Гейдар Алієв; Ільхам Алієв; Азербайджан; інавгураційні промови; політичний дискурс; президенти; повтор

ЦИТУВАТИ
Rasulova, J. (2024). Repetition in inaugural addresses of presidents of Azerbaijan. International Journal of Philology, 15(1), 107-115. https://doi.org/10.31548/philolog15(1).2024.011
Використані джерела

[1] Abdullayev, K. (2017). Introduction to poetics of the book of Dede Korkut. Baku: R.S. Poligraph.

[2] Ahmadian, S. Azarshahi, S., & Delroy, P.L. (2017). Explaining Donald Trump via communication style: Grandiosity, informality, and dynamism. Personality and Individual Differences, 107, 49-53. doi: 10.1016/j.paid.2016.11.018.

[3] Azerbaijan's President Heydar Aliyevin Andiçmə mutual support for the development of the country. (n.d). Retrieved from https://lib.aliyev-heritage.org/az/66679364.html.

[4] Billig, M. (2003). Critical discourse analysis and the rhetoric of critique. In G.Weiss & R.Wodak (Eds.), Critical discourse analysis: Theory and interdisciplin-arity (pp. 35-46). London: Palgrave Macmillan. doi: 10.1057/9780230514560_2.  

[5] Campbell, K.K., & Jamieson, K.H. (1990). Deeds done in words: Presidential rhetoric and the genres of governance. Chicago: University of Chicago Press.

[6] Cap, P. (2022). Virtual dialogues in monological political discourse. Constructing privileged and oppositional future in political speeches. Pragmatics and Society, 13(5), 747-768.

[7] Chilton, P. (2004). Analysing political discourse: Theory and practice. London: Routledge.

[8] Chilton, P., & Schäffner, C. (2011). Discourse and politics. Discourse studies: A multidisciplinary introduction. London: Sage.

[9] De Beaugrande R., & Dressler, W. (1981). Introduction to text linguistics. London: Longman.

[10] Fairclough, N. (1995). Critical discourse analysis: Papers in the critical study of language. London: Longman.    

[11] Fairclough, N., & Wodak, R. (1997). Critical discourse analysis. In T.A Van Dijk (Ed.) Discourse as social interaction (pp. 258-284). London: Sage.

[12] Halliday, M., & Hasan, R. (1976). Cohesion in English. London: Longman.

[13] Hoey, M. (1991). Patterns of lexis in text. Oxford: Oxford University Press.

[14] Johnstone, B. (1994). Repetition in discourse: Interdisciplinary perspectives. Norwood: Ablex.

[15] Kawin, B.F. (1972). Telling it again and again: Repetition in literature and film. New York: Cornell University Press.

[16] Mammadov, A., & Mammadov, M. (2019). Contextualizing and conceptualizing time, space and person in political discourse. International Review of Pragmatics, 11, 137-152. doi: 10.1163/18773109-01101001.

[17] Tannen, D. (1987) Repetition in conversation as spontaneous formulaicity. Text-Interdisciplinary Journal for the Study of Discourse, 215-244. doi: 10.1515/text.1.1987.7.3.215.

[18] Tannen, D. (2007). Talking voices: Repetition, dialogue, and imagery in conversational discourse. New York: Cambridge University Press.

[19] Van Dijk, T.A. (1993). Principles of critical discourse analysis. Discourse & Society, 4(2), 249-283. doi: 10.1177/095792659300400200.

[20] Van Dijk, T.A. (1995). Discourse semantics and ideology. Discourse & Society, 6(2), 243-289. doi: 10.1177/0957926595006002006.

[21] Wodak, M.R. (2017). The discourse-historical approach (DHA). Essays in Presidential Rhetoric, 87-121.