Kravchenko, N., & Brechak, O.
(2024).
Philosophical allusions in Fowles' novel “The Magus”: A linguistic aspect.
International Journal of Philology,
15(1),
46-54.
https://doi.org/10.31548/philolog15(1).2024.05
У статті досліджуються філософські алюзії в романі Фаулза «Волхв» у їхньому лінгвістичному висвітленні. Метою статті є аналіз роману з точки зору інтертекстуальних посилань на філософські тексти, зважаючи на їхні типи, вихідні простори, ступінь експліцитності та структуру, а також функції в актуалізації символічного та герменевтичного кодів тексту. Методи, використані для аналізу філософської інтертекстуальності в романі, включають інтертекстуальний, контекстуально інтерпретаційний і таксономічний аналіз, а також наративно семіотичне кодування та елементи структурного аналізу. За критерієм вихідних просторів у статті визначено інтертекстуальні референції до античної філософії, репрезентованої ідеями Геракліта та Лукреція, а також до екзистенціалістських філософських текстів. Виходячи з типів інтертекстуальності, виділені такі форми інтертекстуальних запозичень, як: парафраз, інтертекстуальний переказ, ремінісценція, алюзія. За критерієм прозорості/імпліцитності інтертекстуальні посилання розмежовані у статті на засоби з максимальною експліцитністю посилання на прецедентні феномени, такі як імена філософів, відомі філософські праці, ключові екзистенціалістські концепти; засоби з помірною імпліцитністю структурно модифіковані алюзії, що містять експліцитно позначений компонент, що дозволяє розпізнати концепт з вихідного простору, що розгортається в цільовому тексті, створюючи нові контексти; засоби з максимальною імпліцитністю ремінісценції філософських ідей, пов’язаних із концептами випадковість, причинність, боротьба протилежностей, «обраність», асоційованими з ідеями Геракліта, Ніцше, Шопенгауера, К’єркегора та Сартра. Незалежно від ступеню експліцитності, усі алюзії сприяють актуалізації символічного коду тексту, актуалізуючи його концептуальні опозиції, або герменевтичного коду мотиву духовної подорожі протагоніста від буття до сутності у просторі метатеатру роману. За структурою інтертекстуальні засоби поділяються на три основні типи: окремі лексеми, словосполучення та посилання на цілі тексти. Перспективою для подальших досліджень вбачається аналіз тексту «Волхв» з точки зору мультимодальних інтерсеміотичних алюзій і ремінісценцій до живопису, музики, скульптури та інших форм мистецтва
філософські алюзії; «Маг» Фаулза; вихідні простори; ступінь експліцитності; структура; типологія; символічний код; герменевтичний код
[1] Allen, G. (2011). Intertextuality. London: Routledge.
[2] Arredondo, A.Y., & Caparrós, B. (2023). Associations between existential concerns and adverse experiences: A systematic review. Journal of Humanistic Psychology, 63(5), 682-707. doi: 10.1177/0022167819846284.
[3] Azerêdo, G. (2021). Intermediality, intertextuality and parody: Resonances of Jane Austen in John Fowles's The French lieutenant's woman. Ilha Desterro. A Journal of English Language Literatures in English and Cultural Studies, 74(1), 41-59. doi: 10.5007/2175-8026.2021.e75477.
[4] Baines, R. (2023). Philosophical allusions in James Joyce's Finnegans. Oxford: OUP Oxford.
[5] Barthes, R. (1974). S/Z: An essay. London: Black Publishing.
[6] Borges, J.L. (1999). Ficciones. London: Bloomsbury Publishing PLC.
[7] Brondino, A. (2023). Intertextual irony: Between relevance theory and umberto eco. Forum for Modern Language Studies, 59(2), 165-182. doi: 10.1093/fmls/cqad030.
[8] Butler, L.S.J. (1991). John Fowles and the fiction of freedom. In J. Acheson (Ed.), The British and Irish Novel Since 1960 (pp. 62-77). London: Palgrave Macmillan.
[9] Camus, А. (1955). The myth of sisyphus and other essays. New York: Alred A. Knopf.
[10] Cerri, A. (2020). When books speak of books: G. Radvilavičiūtė’s Intertextuality. Interlitteraria, 25(2), 458-475. doi: 10.12697/IL.2020.25.2.16.
[11] Connell, S., & Flanders, Ju. (2020). Writing, reception, intertextuality. Journal of Medieval and Early Modern Studies, 50(1), 161-180. doi: 10.1215/10829636-7986649.
[12] Eco, U. (2014). From the tree to the labyrinth. Historical studies on the sign and interpretation. Harvard: Harvard University Press.
[13] Fowles, J. (2004). The Magus. Vintage: Classic Books & Novels, Contemporary Fiction.
[14] Genette, G. (1997). Palimpsests: Literature in the second degree. Lincoln: University of Nebraska Press.
[15] Heraclitus. (1979). The fragments. The art and thought of heraclitus: An edition of the fragments with translation and commentary. Cambridge: Cambridge University Press.
[16] Holyk, S. (2021). Approaching “The end”: Conceptual features and metaphors of old age in literary discourse. Lege artis. Language yesterday, today, tomorrow. The journal of University of SS Cyril and Methodius in Trnava 6(2), 2-32. Trnava: University of SS Cyril and Methodius in Trnava.
[17] Kierkegaard, S. (1992). Either/Or: A fragment of life. London: Penguin.
[18] Kravchenko, N., Chaika, O., Blidchenko-Naiko, V., & Davydova, T. (2021). Polysemantic allusion in a polycultural dimension: Definition, structure, and semantics (based on Pratchett's Discworld). Journal of Language and Linguistic Studies, 17(4), 1907-1919.
[19] Long, G.A. (2007). Transmedia storytelling. Business, aesthetics and production at the jim henson company. Cambridge: Massachusetts Institute of Technology.
[20] Long, Yi., & Gaofeng, Yu. (2020). Intertextuality theory and translation. Theory and Practice in Language Studies, 10(9), 1106-1110. doi: 10.17507/tpls.1009.14.
[21] Lorenz, P.H. (1996). Heraclitus against the Barbarians: John Fowles’s the Magus. Twentieth Century Literature, 42(1), 69-87.
[22] Majkiewicz, A. (2008). Intertextuality - implications for the theory of translation. Warsaw: PWN.
[23] Nietzsche, F. (1968). Basic writings of nietzsche. New York: The Modern Library, Random House.
[24] Onega, S. (1996). Self, world and art in the fiction of John Fowles. Twentieth Century Literature, 42(1), 29-57.
[25] Orr, M. (2003). Intertextuality: Debates and contexts. Oxford: Blackwell Publishing Ltd.
[26] Piégay-Gros, N. (2002). Introduction à l'intertextualité. Nathan: Nathan University.
[27] Pticina, L. (2019). The philosophy of existentialism in the magus - the motifs of freedom and suicide. European Journal of Language and Literature Studies, 5(1), 23-30. doi: 10.26417/ejls-2019.v5i1-190.
[28] Radchenko, S. (2022). Again and always: Intertextuality outside of Postmodernism. Interlitteraria, 27(2), 275-291. doi: 10.12697/IL.2022.27.2.12.
[29] Salami, M. (1992). John Fowles’s fiction and the poetics of postmodernism. London/Toronto: Associated University Presses.
[30] Schopenhauer, A. (1966). The world as will and representation. Garden City: Dover Publications.
[31] Schopenhauer, A. (1970). Essays and aphorisms. London: Penguin Books.
[32] Velykoroda, Yu. & Moroz, O. (2021). Intertextuality in media discourse: A reader’s perspective. Explorations in English Language and Linguistics, 9(1), 56-79. doi: 10.2478/exell-2022-0003.