Деконструкція національних наративів: трагікомедія і трагіфарс (драматургія Л. Тимошенко, Лєни Лягушонкової, В. Ченського)

Жанна Бортнік
Анотація

У статті досліджено трагікомедію і трагіфарс як драматичні жанри, актуалізовані в сучасній драматургії, та схарактеризовано їхню специфіку Концепція лімінальності є ефективною стратегією в літературознавчих дослідженнях, яка уможливила дослідження особливостей сучасної української драми в контексті реалізації жанрової матриці ритуалу переходу в жанрах трагікомедії та трагіфарсу. Сучасні українські драматурги трансформують жанрові різновиди «побутової комедії», вдаються до трагікомедії, яка здатна продемонструвати нероздільну єдність трагічного і комічного як типовий лімінальний стан, та обирають трагіфарс, що через комічний пафос увиразнює проблемні точки соціальної структури, яка не відповідає актуальним вимогам та руйнує особистість. Жанри трагікомедії та трагіфарсу досліджено на прикладі п’єс сучасних українських драматургів Л. Тимошенко, В. Ченського, Лєни Лягушонкової та ін. Поєднання комічного і трагічного є невід’ємним складником творів усіх сучасних драматургів: «комічне» стає домінантою, основою, з якої виростає «трагічне», яке переноситься на рівень свідомості читача, формуючи рецептивну лімінальність як стан пошуків, варіативності інтерпретацій, сприйняття творів складної форми. Драматурги втілюють персонажів творів в атмосфері радості, сміху, гротескового комізму, при цьому трагічний пафос сформовано образами п’єс, які створюють атмосферу катастрофи, яка наближається і яку герої не відчувають. Традиційні образи та сюжети автори перетворюють на кіч, роблять їх засобом критичного кемпу: деконструюють в жанровій матриці ритуалів переходу. Особливістю художнього стилю драматургів, що формує трагікомічну основу, стає контраст комічного та трагічного: автори реалізують комічний сюжет, який може завершитися трагічним фіналом, або трагічне перетворюють на оптимістичне

Ключові слова

лімінальність; ритуал переходу; трагікомедія; трагіфарс; драма; автор

ЦИТУВАТИ
Bortnik, Zh. (2023). Deconstruction of national narratives: Tragicomedy and tragifarce (dramaturgy by l. Tymoshenko, Lena Lyagushonkova, V. Chensky). International Journal of Philology, 14(3), 72-81. https://doi.org/10.31548/philolog14(3).2023.08
Використані джерела

[1] Bortnik, J. (2023). The aesthetics of the borderland of the Volyn theatre “Harmider”: Trends and prospects. Library and Culture Studies, 59(2), 231-244. doi: 10.36770/bp.816.

[2] Bortnik, Zh. (2023). Liminal strategies in literary studies based on the development stages in contemporary Ukrainian dramaturgy. Research Journal in Advanced Humanities, 4(2). doi: 10.58256/rjah.v4i2.1234.

[3] Brecht, B. (1977). On the art of theatre: A collection. Kyiv: Art.

[4] Chesky, V. (2018). The Aeneid. Retrieved from https://ukrdramahub.org.ua/play/viyna-kukhnya-i-8-vypadkovykh-lyudey.

[5] Gennep Van, A. (1960). The rites of passage. Chicago: University of Chicago Press.

[6] Gundorova, T. (2013). Transit culture. Symptoms of postcolonial trauma. Kyiv: Grani-T.

[7] Kulka, Т. (1996). Kitsch and art. University Park: Pennsylvania State University Press.

[8] Lyagushonkova, L., & Shchokan, G. (2022). Germans asked where is the limit of Russia's toxic influence: The play “Gorky's Mother” was shown in Stuttgart (interview). Retrieved from https://life.pravda.com.ua/culture/2022/11/23/251469/.

[9] Pavi, P. (2006). Dictionary of theatre. Lviv: Ivan Franko National University of Lviv.

[10] Turner, V. (1977). The ritual process: Structure and anti-structure. New York: Cornell Paperbacks Cornell University Press. Retrieved from https://monoskop.org/images/9/90/Turner_Victor_The_Ritual_Process_Structure_and_Anti-Structure.pdf.

[11] Vasiliev, E. (2017). Modern drama: Genre transformations, modifications, innovations. Lutsk: Tverdynia Publishing House.