Міжнародний філологічний часопис

Важливою підціллю Лісабонської стратегії є потреба покращити викладання іноземних мов на всіх рівнях освіти в Європі. За останні два десятиліття країни світу стали все більш взаємозалежними, а багато існуючих кордонів стерто. Багатомовність, або володіння кількома мовами, отримує позитивну підтримку в усьому світі та розглядається як освітня мета багатьох країн. Це призвело до ситуації, коли викладання та вивчення іноземних мов стало більш необхідним, ніж будь-коли, не лише для встановлення зв’язку з рештою світу, але, перш за все, для формування активних громадян, здатних функціонувати в сучасному світі, що постійно звужується. Хороші навички спілкування іноземними мовами ще ніколи не були такими важливими та необхідними. Такі швидкі та глибокі соціальні зміни не тільки збільшили кількість викладачів і студентів іноземних мов і спричинили складні та інтригуючі проблеми, пов’язані з якістю викладання та навчання, але вони також глибоко вплинули на сучасні методи та підходи до навчання. У сучасному світі, щоб викладання іноземних мов було успішним, важливо постійно переробляти системи та програми навчання, враховуючи соціальні зміни, які відбулися за останні роки. Такі зміни змушують нас адаптуватися до нових соціальних, культурних і мовних реалій: використання мови молодими людьми, спосіб ведення речей, спосіб навчання сьогодні дуже відрізняється від того, що було кілька років тому. Вони також представляють величезну кількість сумнівів, з якими доводиться мати справу в класі іноземної мови, а саме: стратегії оцінювання, правильне використання технологічних ресурсів, змішані здібності та мультикультурні класи. Усе це означає, що для того, щоб змусити учнів стати самостійними учнями, що є кінцевою метою викладання мови, те, що представлено на уроці, має відповідати повсякденному життєвому досвіду студентів

соціальні зміни; викладання та навчання; зміна парадигми; автономні учні