Pasternak, T., & Teteruk, S.
(2022).
The issue of key terms of lingvopragmatics.
International Journal of Philology,
13(3),
5-13.
https://doi.org/10.31548/philolog13(3).2022.001
У статті обґрунтовано термін «прагматика» як підгалузь лінгвістики, що досліджує лінгвістичні форми та способи, за допомогою яких мовці реалізують свої цілі та завдання; комунікативні дії, які виконуються під час мовлення, а також умови, за яких відбувається спілкування. Метою дослідження був огляд існуючих поглядів на проблему прагматики в сучасній лінгвістичній науці, та аналіз основних категорій мовознавства для вивчення комунікативної поведінки мовців. Актуальність досліджуваного явища зумовлена відсутністю всебічного висвітлення та узагальнення ключових категорій прагматичної лінгвістики. Ми проаналізували основні категорії лінгвопрагматики, такі як прагматичний контекст, дейксис, референція, інференція, імплікатура, пресупозиція, а також типи мовленнєвих актів у ракурсі прагмалінгвістичного аналізу. Головним висновком дослідження є те, що лінгвістична прагматика сприяє процесам інтерпретації не тільки того, що мовці говорять безпосередньо, а й того, що вони «мають на увазі» і як від цього залежить успішність комунікації. Лінгвопрагматика розглядає всі види контекстуального значення слів, враховує контекст спілкування, референтні ідентифікатори, логічне «виведення» смислів з натяків, непрямих посилань, фонових знань, тощо, дейктичні вирази, імплікатури та пресупозиції мовців і слухачів. Аналіз мовленнєвих актів за типом ілокуції та перлокуції сприяє інтерпретації комунікативних цілей та намірів мовця, а також передбаченню впливу висловлювання на слухача
прагматика; лінгвопрагматика; прагматичний контекст; дейксис; референція; інференція; імплікатура; пресупозиція; комунікативні цілі; контекстуальний смисл; мовленнєві акти
[1] Ariel, M. (2010). Defining pragmatics. Cambridge: Cambridge University Press.
[2] Austin, J.L. (1975). How to do things with words. Cambridge: Harvard University Press.
[3] Batsevych, F.S. (2011). Introduction to linguistic pragmatics. Kyiv: Academia.
[4] Grice, G.P. (1985). Logic and speech communication. New in foreign linguistics. Progress, 16, 217-237.
[5] Grice, H.P. (1957). Meaning. The Philosophical Review, 66(3), 377-388.
[6] Hongwei, J. (2019). Foundations of the theory of signs (1938): A critique. Chinese Semiotic Studies, 15(1), 1-14. doi: 10.1515/css-2019-0001.
[7] Jenny, T. (2013). Meaning in interaction: An introduction to pragmatics. London: Routledge.
[8] Kravchenko, N., & Pasternak, T. (2020). Institutional eco-pragmatics vs. anthropo-pragmatics: Problems, challenges, research perspectives. Cogito, 12(2), 24-39.
[9] Kravchenko, N.K. (2017). Indirect speech acts' via conversational implicatures and pragmatic presuppositions. Cognition, Communication, Discourse. Series “Philology”, 14, 54-66. doi: 10.26565/2218-2926-2017-14-05.
[10] Leech, G.H. (1983). Principles of pragmatics. London: Longman.
[11] Makarov, M.L. (2003). Fundamentals of the theory of discourse. Moscow: Gnosis.
[12] Morris, C.W., Neurath, O., & Carnap, R. (1938). Foundations of the theory of signs. In International encyclopedia of unified science (pp. 77-138). Chicago: University of Chicago Press. doi: 10.1080/00048405785200061.
[13] Robinson, D. (2006). Introducing performative pragmatics. London: Routledge. doi: 10.4324/9781315019017.
[14] Searle, J. (1979). Expression and meaning. Cambridge: Cambridge University Press.
[15] Sperber, D., & Wilson, D. (2005). Pragmatics. In Oxford handbook of contemporary philosophy (pp. 468-501). doi: 10.1093/oxfordhb/9780199234769.003.0018.
[16] Watch President Joe Biden’s full inauguration speech. (n.d). Retrieved from https://www.youtube.com/watch?v=LGukNIEIhTU.
[17] Yule, G. (1996). Pragmatics. Oxford: Oxford University Press.