Міжнародний філологічний часопис

У статті аналізується лінгводидактичний потенціал і методична доцільність використання лічилки як додаткового навчального тексту у процесі вивчення УМІ початківцями.
Лічилка – жанр дитячого ігрового фольклору, представлений віршованими текстами малої форми з чіткою римо-ритмічною структурою. Вважаємо, що для включення у навчальну текстотеку УМІ (початковий рівень) підходять не всі різновиди цього жанру, а насамперед ті, що належать до «лічилок-числівок», або «власне лічилок» (за класифікацією Г. Виноградова). Цей тип лічилок характеризується наявністю кількісних чи / і порядкових числівників у своїй структурі. Добір текстів і робота з ними в іншомовній аудиторії мають відповідати таким вимогам: 1) лічилки повинні бути простими, із прозорим і зрозумілим змістом; 2) лексика у них має бути загальновживаною, максимально відповідати комунікативним темам і граматичному матеріалу, що вивчаються упродовж першого року; 3) тексти повинні добиратися з метою опанування певних мовленнєвих навичок і вмінь; 4) дозованість матеріалу. Доводимо, що досліджуваний жанр дитячої ігрової творчості передусім є засобом для опанування числівників першого десятка, а отже лічби загалом. Окрім того, виразне читання лічилки сприяє відпрацюванню фонетичної сторони мовлення – чіткої вимови окремих звуків, інтонації, наголошування складів, тренування ритму, швидкості мовлення. Актуалізація значень слів у межах комунікативних тем першого року вивчення УМІ, збагачення вокабуляру, опановування й швидке запам’ятовування типових лексико-граматичних мовленнєвих конструкцій з подальшим їх включенням в активний словник також можуть оптимізуватися шляхом залучення текстів цього жанру на заняття української мови для іноземців. Поза тим, завдання з лічилками вводять елемент гри в навчальний процес, роблять урок більш емоційним та цікавим

лічилка; українська мова як іноземна; початковий етап; навчальний текст; лінгводидактика