Міжнародний філологічний часопис

Дослідження спрямоване на детальне вивчення та порівняльний аналіз міжнародних мов у галузі міжнародних відносин та дипломатії у хронологічній послідовності. Доведено, що в аналізі мов є багато змінних, які необхідно глибоко врахувати; найголовнішими є однорідність чи неоднорідність структури населення, культурна спадщина держави та культура мови, що вивчається, різні техніки та стратегії навчання. Дослідження підкреслює той факт, що міжнародні відносини виникли в X – IX століттях до нашої ери і розвивалися досить довго і динамічно; причиною їх швидкого розвитку була потреба у продовольстві та торгівлі рабами. Згодом дипломатія стала інструментом мирного вирішення конфліктів. Міжнародні відносини розпочались у Греції та Римі, а першою мовою для ведення переговорів була латинська, однак, слід визнати, що сама мова часто була причиною непорозумінь та конфліктів. У якийсь момент вона була замінена на французьку через наполеонівські територіальні захоплення, а згодом на англійську після Паризької мирної конференції, на якій англійська та французька були зрівняні в правах. На засіданні ООН було затверджено кілька міжнародних мов – англійську, французьку, іспанську, російську та китайську, але вони вважаються лише міжнародними. Безперечно, дипломатична мова – це велике мистецтво говорити, писати та вирішувати спірні проблеми. Порівнюючи кількість людей та мовне значення, можна зробити висновок, що носії мови не роблять мову міжнародною. Легкість вивчення та схожість з іншими мовами – це відмінні риси, необхідні для того, щоб набути статусу міжнародної мови. Варто зазначити, що простота вивчення мови, а також менталітет мовців не впливають безпосередньо на соціальну значимість мови. Варто відзначити, що глобальна карта мовного впливу має ієрархічну структуру: центральна вісь комунікацій – англійська, оточена центрами другого порядку: німецькою, французькою, іспанською, російською та португальською. Вважається, що найдавнішим письмовим договором був договір, укладений у 1296 р. до н.е. між фараоном Рамзесом II та королем Хатгушилом III. Дане дослідження визначило комунікацію та міжнародні відносини як спільні знаменники та дійшло висновку, що дипломатична мова характеризується не тільки фактом точності опису, поглибленим аналізом державної політики та дій, але також точними та короткими формулюваннями

порівняльний аналіз; міжнародна мова; міжнародні відносини; дипломатична мова; переговори; точність; характерні риси