Міжнародний філологічний часопис

статті представлено фонетичні та флексійні особливості польської мови дрібношляхетського села Слобідка Рахнівська на Поділлі у порівнянні з іншими польськими говірками в Україні. Матеріал для аналізу зібрано під час польових досліджень, які проводили в селі Марта Ґуґала та Александра Кравчик-Вєчорек у 2003 році, а також автор статті у 2009 році під керівництвом професора Януша Ріґера. Місцеві поляки пережили колективізацію, голод 1933 р. та 1947 р., арешти, розстріли та депортації 1935–38 рр.; деякі рятували своє життя, приховуючи польське походження. Такі історичні та соціолінгвістичні обставини неминуче вплинули на кількість поляків у Слобідці та на вживання польської мови. Сьогодні у повсякденному житті місцеві жителі польської національності спілкуються переважно українською, проте польська дотепер залишається мовою релігії та особистісного спілкування старшого покоління. Проведений аналіз показав, що завдяки тісним польсько-українським, а також російським мовним контактам іноземний вплив помітний на різних мовних рівнях: фонетичному та флексійному. Наголос однак залишається фіксованим на передостанньому складі навіть у запозиченнях. У той же час дослідження підтвердило попередні спостереження: польська мова місцевих нащадків дрібної шляхти ближча до регіонального варіанту літературної польської мови, якою розмовляли поляки в Україні та яку описала Зофія Курцова, ніж до інших, так званих хлопських, польських говірок на сусідніх територіях. Наприклад, немає форм із реалізацією суфікса ł/l > n у словах wzieła, wzioł, zdjoł; відсутня реалізація -ił, -ył > -uł у словах bił, kupił; відсутність дисиміляції kk > tk, як у letki, mientki або dl > gl в gliatego, glia та ін. Окремим питанням для обговорення і подальшого аналізу є особливості, притаманні польським етнічним говіркам і одночасно характерні для української мови

польська мова в Україні; дрібна шляхта; «хлопи»; говірка; мовні контакти; фонетика; флексія