У статті проаналізовано вправи, що пропонуються у посібниках та підручниках для навчання української мови іноземних студентів у процесі пропедевтичного навчання; здійснено студіювання науково-дидактичної літератури щодо використання окреслених вправ; схарактеризовано кожен вид вправ, з-поміж них: мовні (граматичні, лексичні й фонетичні); вправи на переклад, трансформаційні, вправи на підставлення; вправи типу запитання-відповідь, умовно-мовленнєві та мовленнєві вправи. Визначено, що мовні вправи спрямовані на тренування та автоматизацію вживання мовного матеріалу, на розуміння й запам’ятовування наявних в усному або письмовому повідомленні структурних компонентів мови. Основою побудови системи вправ для навчання української мови іноземних студентів обрано комплекси умовно-мовленнєвих та мовленнєвих вправ, що й забезпечують відпрацювання мовленнєвих навичок студентів на початковому етапі. Визначено, що умовно-мовленнєві вправи використовуються для формування мовленнєвих навичок, мовленнєві – для формування мовленнєвих умінь студентів, зокрема, для набуття студентами здатності висловлювати власні й розуміти думки інших людей відповідно до функцій спілкування. Окреслено вимоги, що забезпечать формування у студентів мовленнєвих навичок і в межах створеної системи вправ – перенесення цих навичок у мовленнєві вміння.
іноземний студент; мовна підготовка; система вправ; мовні вправи; умовно-мовленнєві вправи; мовленнєві вправи