Міжнародний філологічний часопис

У статті проаналізовано особливості вживання мовних одиниць на позначення кольору як складників індивідуально-авторських образів реалій довколишнього світу. Мета статті – здійснити лінгвістичний аналіз кольоропозначень у структурі поетичних образів природи та з’ясувати роль таких одиниць як візуалізаторів світу природи в поезії Олексія Довгого.
Під час проведення дослідження автором було висвітлено питання функціонування поетичних засобів і прийомів у художньому тексті як запоруки його адекватного емоційно-експресивного сприйняття та наголошено на особливій ролі візуалізації у процесі комунікації між автором і читачем. Було відзначено виняткову функцію лексем на позначення кольору у процесі візуалізації поетом вражень і переживань ліричного героя та передачі таких емоцій читачу. Дослідження показало, що в поетичній мові Олексія Довгого кольоропозначення блакитного кольору часто використовуються поетом для експлікації небесного просторового ярусу та створення у тексті відчуття зорової перспективи. Номінації жовтого кольору, часто корелюючи з назвами золотого, беруть участь у поетичному вираженні сакральних образів сонця та світла як елементів божественного начала. Поєднання у художньо-поетичному контексті лексем на позначення жовтого і блакитного кольорів дозволяє поетові створити у тексті відчуття зв’язку ліричного героя з основними світовими образами – водою і сонцем. Білий у кольоровій парадигмі природного світу виступає символом легкості, чистоти та світла. Опозитом йому служать номінації реалій, пов’язаних із чорним кольором як символом смерті та негативних явищ. Лексеми на позначення сірого (сивого) кольору уживаються поетом з метою змалювання меланхолійного настрою його ліричного героя

колір; символ; божественний; гармонія; дисгармонія; мовна картина світу; поезія Олексія Довгого