Міжнародний філологічний часопис

У статті презентовано пост-класичний наратологічний підхід до трактування категорії «суб’єкта» та визначення індексів розташування cуб’єктності в наративному дискурсі англійськомовного роману ХІХ століття. Визначено, що завдяки діалогічній природі, суб’єктність залежить від розташування в структурі наративу дейктичних центрів, які виконують функцію семіотичних кодів, спрямовуючи перспективу оповіді та регулюючи прояви суб’єктності в наративному дискурсі. Фіксації проявів суб’єктності в наративі сприяє першочерговий аналіз семантичного виміру (наявні ключові слова, частотність т. і.) та синтаксичної комбінаторики клаузів (а саме, типів когезивного зв’язку, референтних відношень та локалізації в макроструктурі наративного дискурсу). Висока частотність вживання особового займенника однини «I» поруч з лемами на позначення позитивного досвіду людини «love, life, great, good, heart and God» в корпусі англійськомовного роману ХІХ століття свідчить про домінантну роль суб’єкта в соціально-культурному контексті цього періоду. Підтвердженням цьому є переважання лем на позначення тілесного, фізичного та ментального семантичного поля «hand, heart, eye, hear, speak, feel», які виконують роль первинного означення на шляху до семіотичного моделювання фікційного образу-символу. Проблема дослідження наративного суб’єкта полягає в його обумовленості культурно-історичним контекстом певної епохи, що водночас відкриває перспективи подальшого дослідження її сутності в періоди модерну та пост-модерну

дейктичний центр; наративна ідентичність; пост-класична наратологія; індекси; семіотичне моделювання; первинність вторинність; інтерпретанта