Міжнародний філологічний часопис

Стаття присвячена огляду підходів до дефініювання та визначення структурних і функціональних властивостей граматичної конструкції, що сформувалися у межах провідних напрямів лінгвістики. Актуальність теми наукової розвідки визначається орієнтацією сучасних граматичних студій на розкриття природи мовних явищ у синхронії та діахронії із врахуванням досягнень новітніх теоретичних моделей. Головна увага зосереджена на аналізі граматичної конструкції у світлі Граматики конструкцій. Установлено, що ця інтегративна теорія мови пропонує нову інтерпретацію конструкції, проголошуючи її центральною одиницею мови та репрезентації. КОНСТРУКЦІЇ мисляться як двосторонні знакові сутності; непередбачувані, (повністю) продуктивні, когнітивно вкорінені та комплексні утворення, конвенційні поєднання ‘форма – (семантична/ дискурсивна) функція’. Встановлено, що форма КОНСТРУКЦІЇ включає комплекс її синтаксичних, морфологічних і просодичних ознак, а значення охоплює семантичні, прагматичні та дискурсивні характеристики. Інформація про лінгвістичні властивості КОНСТРУКЦІЇ подається у вигляді формалізованого запису за допомогою системи нотацій. КОНСТРУКЦІЇ характеризуються низкою параметрів (схематичність, складність і продуктивність) й об’єднуються у таксономічні мережі на основі відносин успадкування. Окреслено перспективи подальших розвідок, які передбачають залучення процедурного апарату Граматики конструкцій до студіювання мережі Detached Subject-PredicateVERBAL/NONVERBAL конструкцій у сучасній англійській мові

конструкція; граматика конструкцій; конструкт; конструктикон