Міжнародний філологічний часопис

Категорія самопрезентації є однією із ключових у повсякденній комунікації, що зумовлює актуальність дослідження, зокрема важливим є погляд на неї з позиції лінгводидактики. У статті описано особливості реалізації в українській мові категорії самопрезентації як реакції індивіда на реальний чи уявний стимул, що спонукає до представлення іншому / іншим певної інформації про себе. З’ясовано основні функції самопрезентації в міжособистісній комунікації та мовні засоби, які забезпечують її вираження. Встановлено, що для висловлення самопрезентації мовці використовують такі засоби: іменники на позначення позитивних характеристик особистості / позитивних рис характеру; прикметники із позитивною оцінкою, що характеризують особу чи її здібності; прикметники у сполученні з іменниками на позначення якостей характеру, що підсилюють позитивний образ мовця; дієслова, що позначають уподобання чи позитивне ставлення до чогось; конструкції із заперечною часткою не; прості речення; порівняння тощо. Розкрито засоби актуалізації самопрезентації у таких комунікативних ситуаціях як знайомство, телефонна розмова та співбесіда. Описані типові моделі самопрезентації дозволять іншомовцю, вивчаючи українську мову, засвоїти особливості вербалізації цієї категорії та сприятимуть формуванню комунікативної компетентності

українська мова як іноземна; рівні володіння українською мовою як іноземною; самопрезентація; комунікативна ситуація; мовні засоби