Міжнародний філологічний часопис

У статті визначено природу еліпсису як лінгвістичного явища, продемонстровано алгоритми його розуміння, визначено семантико-структурні особливості еліпсису, представлено та проаналізовано існуючі класифікації, описано найбільш часті випадки вживання еліпсису в художній літературі, підкріплені прикладами з відповідних джерел, та визначено основні способи його перекладу українською мовою. В лінгвістичній теорії еліпсис асоціюється з процесом видалення одного чи декількох членів у структурі речення. У специфічних умовах діалогічного та монологічного мовлення такі структури є нормою, що є поштовхом до розвитку теорії про структурно-семантичну самостійність еліптичних речень в умовах мовленнєвого потоку. Саме тематичність того чи іншого компонента речення спричиняє інформаційну надлишковість у наступній частині висловлювання. У разі вилучення якогось члена речення спочатку відновлюється структура всього речення, а потім вже воно перекладається. Складність, а іноді неможливість зрозуміти сенс еліптичних речень без контексту становить основну проблему їхнього перекладу

еліпсис; видалення членів речення; мовленнєвий потік; мовленнєва єдність; діалогічне мовлення; структурно-семантична самостійність еліпсису