Міжнародний філологічний часопис

Стаття присвячена вивченню прагматичного компоненту емотивних текстів. Розглядаються основні визначення понять «емотивність» та «емотивний текст», «емоціологія» та «прагматика». Аналізуються основні етапи становлення лінгвістики емоцій та характеризуються головні напрями розвитку цих досліджень. Розглядається типологія емотивних знаків у семантичному просторі. Досліджується процес вербалізації емоцій, зв'язок раціонального та емоційного, зокрема поєднання мислення та емоцій зі словами. Аналізується різниця між логіко-предметним та емотивним значенням, при цьому звертається увага на те, що останнє сприймається у мовленні швидше за логічне.
Вивчаючи специфіку емотивних текстів, зокрема їхнє прагматичне спрямування, особлива увага звертається на художні тексти, які характеризуються найвищим рівнем емотивності, оскільки фундаментальною складовою будь-якого художнього тексту є його комунікативне призначення. У статті стверджується, що прагматичне спрямування художніх текстів виражається не прямо, а через певну систему спеціальних мовних знаків, які слугують задля маніфестації емоцій у тексті. Кожен художній текст змальовує емоційне життя людей та конфліктні ситуації, що змушують читачів переживати певні почуття та емоції. Саме у цьому й виявляється прагматичне спрямування художніх текстів

емоція; лінгвістика емоцій; емоціологія; емоційний аспект; емотивний текст; прагматика