Міжнародний філологічний часопис

У статті досліджено співвідношення детермінантів мети з адвербіальними цільовими синтаксемами. Мінімальні семантико-синтаксичні одиниці (цільові синтаксеми) виражають призначення дії або процесу, вказують на явища, заради яких відбувається відповідна дія. Синтаксичні конструкції з цільовими детермінантами позначені взаємодією семантики обох частин: детермінантна частина називає зумовлювальний чинник, а недетермінантна – зумовлений. Широкий семантичний діапазон адвербіальної цільової синтаксеми уможливив виокремити дві групи кореляцій. Першу групу сформували детермінанти, співвіднесені з власне-цільовою і антицільовою синтаксемами. Власне-цільові синтаксеми за семантичною ознакою, як позитивною, так і негативною, зінтегровані у сім підтипів. Антицільова синтаксема передає значення відсутності мети чи її недосяжності, марність намірів дії. Ця синтаксема розподілена у два підтипи. Другу групу кореляцій утворили детермінанти, що співвідносяться з адвербіальними синтаксемами – виразниками приховано-цільової семантики. Для них типовим репрезентантом є прийменниково-відмінкові конструкції десяти різновидів. Частотними з них є такі конструкції: «для + родовий відмінок» та «з метою + родовий відмінок»

детермінант мети; кореляція; цільова синтаксема; семантико-синтаксичні відношення; репрезентант