Стаття присвячена проблемі комунікативних ролей в аспекті їхніх дискурсивних та когнітивних характеристик. Особлива увага приділяється питанню взаємозв'язку комунікативних ролей з іншими когнітивно-дискурсивними параметрами. Метою дослідження є визначення основних підходів до усвідомлення комунікативних ролей у сучасній лінгвістиці з огляду на особливості взаємодії ролей із суміжними феноменами ідентичності, “обличчя” та суб’єктного позиціювання. Для вирішення завдань дослідження в роботі використовується комплексна методика, що включає загальнонаукові методи індукції, дедукції, інтроспекції і аналізу, у поєднанні з дефінітивним методом і методом узагальнення наукових результатів в різних сферах дискурсивних досліджень з метою виявлення функціональних властивостей та та когнітивно-дискурсивних маніфестацій комунікативних ролей. Основні висновки дослідження стосуються міждисциплінарної значущості поняття комунікативної ролі для таких напрямів сучасної когнітивно-дискурсивної парадигми, як критичний дискурс-аналіз, конверсаційний аналіз, теорія обличчя та ввічливості, теорія суб’єктного позиціювання та теорія рольової ідентичності. У статті визначено дискурсотвірні функції комунікативної ролі в структуруванні та розвитку діалогічної інтеракції, що свідчить на підтримку ідеї про те, що зміна комунікативних ролей є основною категорією розмовного дискурсу. Когнітивний аспект комунікативної ролі пов'язаний із взаємодією цього феномену з такими когнітивно-дискурсивними явищами, як ідентичність, суб'єктне позиціювання та індивідуальне і соціальне обличчя. У статті висвітлюються два вектори взаємозв'язків: дискурсивні вияви ідентичності, суб'єктного позиціювання та «обличчя», маніфестовані комунікативними ролями, та функції ролей у формуванні зазначених категорій
комунікативна роль; ідентичність; суб’єктні позиції; «обличчя»; дискурсивний; когнітивний; критичний дискурс-аналіз; конверсаційний аналіз; теорія обличчя та ввічливості; теорія позиціювання; теорія рольової ідентичності