З метою дослідження особливостей художнього мовлення Тараса Шевченка у пропонованій розвідці автор робить спробу аналізу поетичної мови як результату освоєння зони зорового сектору сприйняття змістів та їх вербалізації у стереотипах української етносвідомості. У контексті з’ясування закономірностей побудови і сприймання текстових одиниць широкого застосування набув комплексний аналіз, який забезпечує осягнення найглибших структур поетичної мови. Тези про те, що «текст не існує поза його створенням і сприйняттям», що «літературний твір реалізується у свідомості, у сприйнятті читача», дають розуміння текстової структури як динамічної даності, кожен елемент якої на різних зрізах суспільного, науково-культурного розвитку набуває більшої чи меншої актуалізації. Не останню роль у цьому процесі відіграють етнічні стереотипи, зокрема, перцептивні етностереотипи, які надають нові дані про особливості категоризації світу творчою особистістю, її світогляд, а також про соціокультурні, ментальні, вербальні домінанти етносу, до якого належить художник слова. Водночас етностереотипи – це результат систематизації феноменів у свідомості, і достовірні відомості про них можуть бути отримані тільки за умови вивчення гранично повної системи мовних фактів, які відображають особливості світогляду особистості, що можливо лише за умови вивчення творчості класиків, зокрема поетичного мовлення Тараса Шевченка
поетична мова; етностереотип; візуальний сектор; зорові відчуття; засоби перцепції