Міжнародний філологічний часопис

У статті проаналізовані особливості комунікації в соціальних мережах, а також сутнісні характеристики та існуючі класифікації мови ворожнечі та мови підтримки. Необхідність глибшого розуміння цих явищ зумовлена їхнім впливом на суспільство, комунікаційні норми та необхідністю розробки ефективних механізмів протидії агресії в мережі. Мета дослідження полягала в виявленні, аналізі та систематизації комунікативних стратегій для вираження мови ворожнечі та підтримки в соціальних мережах. Методологія включала контент-аналіз текстів, структурно-семантичне моделювання та соціолінгвістичне спостереження. Результати дослідження показали, що мова соціальних мереж є гібридом, для якого характерні неформальність та стислість, такі як прості речення, аграматизми, скорочення; мультимодальність, тобто використання емодзі, мемів, зображень; гіпертекстуальність та компресія, а саме використання гештегів, лінків; вплив технічних обмежень, таких як обмеження кількості символів стимулює креативність; адаптація до цензури, а саме модифікація слів для обходу алгоритмів модерації. Мова ворожнечі реалізується через стратегії сарказму, маніпуляції, опозиції «свій-чужий» та використання модифікованої лексики для обходу цензури. Мова підтримки переважно виражається через стратегії емоційної підтримки, інформаційної допомоги та використання вербальних і невербальних маркерів (вподобайки, ретвіти, гештеги). Взаємодія полярних дискурсів ворожнечі та підтримки у цифровому середовищі відображає адаптацію комунікативних практик до умов онлайн-спілкування та алгоритмів модерації. Дослідження виявило, що ці дискурси часто існують у паралельних просторах (наприклад, у відповідях на один і той же твіт). Спільною стратегією для обох є використання опозиції «свій-чужий». Мова підтримки часто виникає як реакція на мову ворожнечі, формуючи механізм колективного опору

мова ворожнечі; мова підтримки; інтернет-комунікація; соціальні мережі; комунікативні стратегії