Міжнародний філологічний часопис

статті досліджено особливості творення і вживання назв жителів населених пунктів, що з’явилися в українському ономастиконі внаслідок декомунізації. Встановлено чинники, які впливають на вибір катойконіма. З’ясовано, що під час творення катойконімів визначальною є їхня характерність для української літературної мови, вияв у них національної специфіки; вибір форманта залежить також від структури топоніма. Визначено найактивніший суфікс, за допомогою якого утворено назви жителів перейменованих населених пунктів. Більшість катойконімів аналізованих назв населених пунктів утворено шляхом приєднання до основи топоніма суфікса -ець – питомого для української мови форманта з тривалою історією функціонування. Обґрунтовано доцільність й умови його вживання, подано форми утворених з ним катойконімів. Меншою активністю в досліджуваних похідних характеризується суфікс -анин (-янин) – давній афікс, який виник ще в праслов’янську добу. З XIV і до середини ХХ ст. його продуктивність була однією із найбільших, з кінця ХХ ст. спостерігається зниження його активності, сьогодні катойконіми на -анин більше властиві розмовному мовленню, ніж літературному. Тому в назвах жителів, які утворюються зараз від нових (перейменованих) населених пунктів, використання цього суфікса не активне. Обмежене застосування на сучасному етапі має суфікс -чанин, розширення сфер уживання якого відбулося у ХХ ст. внаслідок намагання уподібнити в словотворенні українську мову до російської. Тому в нових катойконімах цей суфікс використано тільки в тих випадках, де він єдиний, безваріантний з погляду сучасного словотвору. Звернено увагу на особливості нормативного вживання новоутворених катойконімів, зокрема правопис і відмінювання. Визначено як перспективний напрям подальших студій аналіз у такому аспекті назв жителів інших перейменованих населених пунктів України

катойконім; перейменована назва населеного пункту; суфікс; словотвірна модель; відмінювання; правопис