Класифікація середньовічних написів у цифрових епіграфічних системах потребує узгодження локальних наукових традицій із міжнародними стандартами. Особливо гостро ця проблема постає при перенесенні термінології між різними класифікаційними моделями. Метою статті було з’ясування співвідношення між термінами «молитва» та «інвокація» у класифікації графіті Святої Софії Київської. Дослідження ґрунтувалось на порівняльному аналізі друкованого корпусу В.В. Корнієнка та цифрового порталу «Написи Святої Софії», що дозволило простежити відмінності у принципах категоризації написів та виявити їхні концептуальні основи. Встановлено, що терміни «молитва» та «інвокація» не є синонімічними і відображають різні класифікаційні логіки. Показано, що «молитва» визначається за комунікативним критерієм – актом звернення до Бога – і охоплює прохання, сповідь, прокляття та запитання. Натомість «інвокація» визначається за формальним критерієм – наявністю формули звернення на початку тексту – і становить підмножину лише одного комунікативного типу. Проаналізовано конкретний випадок графіті № 5459 («Господи, я п’яний»), який у друкованому корпусі класифікується як сповідний напис, а в цифровому порталі – як інвокація. Доведено, що обидві класифікації є внутрішньо узгодженими, однак відповідають на різні аналітичні запити, що свідчить про епістемологічний характер розбіжності. Обґрунтовано, що у словниках простої системи організації знань ці поняття не можуть бути пов’язані як skos:exactMatch або skos:closeMatch, а потребують встановлення зв’язку skos:relatedMatch із фіксацією асиметрії їхнього обсягу. Практична цінність результатів полягає у можливості їх використання при розробці контрольованих словників і онтологій для цифрової епіграфіки, зокрема для коректного узгодження локальних класифікацій із міжнародними стандартами
епіграфіка; епістемологічні основи класифікації; цифрова епіграфіка; контрольований словник; проста система організації знань