Мета дослідження полягала в аналізі семантичної еволюції концепту «λόγος» у давньогрецькій і латинській традиціях. Методологічну основу становили лексикографічний, семантико-порівняльний, текстово-контекстуальний і герменевтико-порівняльний аналіз. Лексикографічний аналіз дав змогу визначити основні значення «λόγος», семантико-порівняльний – зіставити їх із «verbum», «ratio», «sermo» й «oratio», текстово-контекстуальний і герменевтико-порівняльний – розкрити функціонування поняття в дохристиянських, ранньохристиянських і латинських текстах. У результаті встановлено, що «λόγος» у класичній грецькій мові не зводиться до значення “слово”, а охоплює мовлення, висловлювання, доказ, пояснення, підставу, міру, розум, закон і принцип. Латинська традиція не виробила одного повного еквівалента «λόγος»: його семантика розподіляється між «verbum», «ratio», «sermo» й «oratio», які передають відповідно словесно-богословську, раціонально-пояснювальну, мовленнєво-дискурсивну та риторично-композиційну площини. У дохристиянських грецьких текстах «λόγος» функціонує як мовно-філософська категорія: у Геракліта він пов’язаний із мірою й порядком світу, у Платона – з діалогічною перевіркою понять, в Арістотеля – з доказовою організацією мовлення, у стоїків – із розумним принципом природи. Грецько-християнська та латинська рецепція засвідчила функціональне переформатування поняття: у Філона Александрійського «λόγος» набув посередницької й екзегетичної функції, у прологу Євангелія від Йоана став смисловим центром християнського тексту, у Юстина Мученика виконував апологетично-аргументативну роль, у Климента Александрійського був пов’язаний із педагогічно-герменевтичним переосмисленням еллінської традиції, а у Вульгаті отримав латинське закріплення через «verbum». Доведено, що семантична еволюція «λόγος» пов’язана з переходом від грецького поліцентричного поняття до латинської системи часткових відповідників і ранньохристиянського осмислення Слова. Практична значущість результатів полягає у використанні запропонованої логіки аналізу в класичній філології, історії філософської термінології, релігієзнавстві та перекладознавстві. Матеріали дослідження можуть бути застосовані під час аналізу понять, що переходили між грецькою, латинською та християнською традиціями
класична філологія; мовлення; посередницька функція; рецептивний зсув; значення; відповідники; інтерпретація